Електрична тепла підлога під плитку своїми руками

Електрична тепла підлога — це чудове доповнення до основної системи опалення. Економний та сучасний варіант забезпечує рівномірне розподілення тепла по всій поверхні приміщення, роблячи його максимально комфортним. Перед початком монтажу варто правильно підібрати потужність, оскільки вимоги для великої вітальні та невеликої кухні будуть різними. Довжина кабелю визначається згідно зі стандартами укладання. Оптимальна відстань між лініями — 15 см, а на одну петлю припадає близько 25 см. Визначивши площу кімнати, можна розрахувати кількість витків кабелю, поворотів і загальну довжину. Додаємо трохи запасу для підключення до терморегулятора. Далі розглянемо метод укладання.

Найчастіше теплу підлогу укладають під плитку, оскільки керамічна поверхня холодна й незручна для ходіння босоніж. Особливо це відчутно взимку. Наприклад, у ванній чи кухні монтаж починається з того, що з площі приміщення виключаються зони під меблями, сантехнікою та великою побутовою технікою. Також потрібно відступити по 5 см від стін і порогів. Малоймовірно, що вийде ідеальний прямокутник, але гнучка конфігурація кабелю дозволяє адаптувати укладку під будь-яку форму. У ванній кімнаті краще виводити кабелі до коридору, де безпечніше встановити терморегулятор — подалі від вологи.

Розглянемо монтаж. Ідеальною основою є чистова або чорнова стяжка — рівна, суха, без пилу та сміття. Спершу укладається теплоізоляція, яка направляє тепло вгору, а не вниз у стяжку. Теплоізоляційний матеріал кладеться по всій площі, навіть під меблі, та склеюється фольгованим скотчем. Металева монтажна стрічка фіксується тільки в тій частині, де буде тепла підлога, з таким самим кроком, як кабель. Кріплення здійснюється дюбелями або цвяхами. На стіні біля підлоги просвердлюється отвір для кабелів, а до терморегулятора прорізується штроба. Через отвір протягується гофротрубка, яка ховається у штробі й закладається цементною або гіпсовою сумішшю.

Далі монтується кабель. Його протягують через гофру від терморегулятора та починають укладати по розміченій схемі. Фіксують на металевій стрічці без заломів і натягу — кабель має лежати рівно. Один кінець герметизують, а інший залишають відкритим. Датчик температури заводиться у кінець труби, після чого край герметизується ізоляційною стрічкою. Після цього під’єднується термостат та перевіряється працездатність системи. Якщо все функціонує справно — заливається стяжка та укладається плитка.

Щодо терморегулятора. Існує два типи: накладний і вбудований. Вбудований виглядає акуратніше, але потребує монтажу підрозетника та проведення кабелів заздалегідь. Накладний просто кріпиться до стіни. Перед наступними роботами обов’язково вимкніть електроенергію. Проводи живлення під’єднуються до контактів L і N. Нагрівальні жили — до контактів 3 і 4. Жовто-зелений провід заземлення — до захисного контуру. Після завершення робіт увімкніть живлення та перевірте роботу системи.