Яка має бути перегородка між кімнатами?

Під час планування ремонту квартири або приватного будинку вибір матеріалу для внутрішніх перегородок впливає не лише на звукоізоляцію, а й на міцність, швидкість будівництва та фінальний бюджет. Найчастіше міжкімнатні стіни зводять із трьох рішень: газоблоку, гіпсокартону в один шар та гіпсокартону в два шари з мінеральною ватою всередині. Нижче розглянемо їхні особливості детально, щоб допомогти обрати оптимальний варіант для різних типів приміщень.

• Газоблок

Газоблок щільністю D400–D600 має відмінні несучі властивості та показники звукоізоляції. Товщина плити 80–100 мм забезпечує індекс ізоляції повітряного шуму 42–45 дБ. Завдяки пористій структурі й міцності газоблок стійкий до ударних навантажень, що актуально для дитячих кімнат або коридорів із великим потоком людей. Недолік — порівняно велика вага; це збільшує час на монтаж і вимагає ретельного контролю перекриттів.

• Гіпсокартон (Кнауф) у два шари + мінеральна вата

Каркас із CD‑профілю 50 мм, два шари вологостійкого ГКЛ по 12,5 мм і шар скловолоконної або базальтової вати 50 мм формують перегородку загальною товщиною 110–120 мм. Система забезпечує зниження шуму на 52–55 дБ і має хорошу гнучкість: інженерні комунікації можна прокладати всередині каркасу без додаткового штроблення. Встановлення триває довше, ніж одинарний ГКЛ, але завдяки подвійній обшивці стіна виходить «тихою» та витримує навісні шафи до 30 кг на точку кріплення.

• Гіпсокартон (один шар)

Найшвидший спосіб зонувати простір. Каркас 50 мм + один лист ГКЛ 12,5 мм з кожного боку дають товщину 75–100 мм. Індекс шумозахисту — 34–38 дБ, що достатньо для спалень або кабінетів із невисокими вимогами до тиші. Перегородка важить у 2–2,5 раза менше, ніж газобетонна, і не створює критичних навантажень на перекриття; зате потребує додаткових закладних, якщо планується підвішувати важкі полиці.